Відділ освіти Миронівської  районної державної адміністрації

Росавська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Всеукраїнський конкурс

«Класний керівник року»

                                                                                                                                    

Автор

Гушель Лідія Михайлівна

вчитель світової літератури,

класний керівник 9 класу

Росавської ЗОШ І-ІІІ ст.

2015 рік

ЗМІСТ

 1.  Анкета  педагога………………………………………………………

 2.  Опис власного досвіду……………………………………………………..

 3. Література……………………………………………………..........

 4.  Додатки

           4.1. Сценарій літературно-музичної композиції «Вальс, вальс…»………………………………………...

           4.2.Літературна вікторина «Ім’я Шевченка стукає в серцях»

          4.3. Анкети для учнів і батьків ………………………………………..

                                                              Анкета

учасника І (районного) туру

Всеукраїнського конкурсу

«Класний керівник року» 

                                                

  1. Прізвище, ім’я, по батькові: Гушель Лідія Михайлівна

  2. Дата народження: 08. 11. 1967 рік

  3. Місце проживання: 08800, вул. Стрілецька 1, м. Миронівна,  Київської       області

  4. Освіта: вища, 1990 рік, Ніжинський державний педагогічний інститут ім.. М.В.Гоголя,  спеціальність „ російська мова і література”

  5. Місце роботи: Росавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 09600, вул. Підгірна 2, с.Росава, Миронівського р-ну, Київської області

  6. Педагогічний стаж: загальний стаж роботи – 25 років, класним керівником -   роки.

  7. Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії

  8. Державні нагороди: Грамота відділу освіти Миронівської РДА, 2010рік; Грамота відділу освіти Миронівської РДА  2012рік.

  9. Клас, у якому є класним керівником: 9

  10. Проблема, над якою працюю:    « Створення умови для виховання свідомого громадянина, активної особистості, спрямованої на саморозвиток.»   

  11. Інноваційні форми роботи та технології, що використовую у роботі: інтерактивне навчання, проектні технології

  12. Педагогічне кредо: Ми навчаємось для того, щоб удосконалювати себе.

  13. Особистісний і педагогічний портрет

                                 Особистісний і педагогічний портрет

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому оволоділа комп’ютером, співаю, танцюю, малюю,  постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко. Та завжди допомагає приклад колег, які працюють поруч та згадка про вчителів з великої букви, що вчили мене.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб нашу учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності   залежить майбутнє нашого народу.

Пізнати і навчити дитину: у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.

Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабких, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!

Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керів­ник — універсальна особистість. Це і вихователь, і пси­холог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже  часто  трапляється, що всі  спогади  про  школу  так  чи  інакше  пов’язані  з  іменем  класного  керівника. Якщо  ця людина  поєднує  в  собі  якості  педагога, вихователя, психотерапевта, то  саме  до  нього  звертаються  учні  зі  своїми  радощами  і  смутками, саме  він  допомагає  розв’язати  конфлікти  з  батьками  і  педагогами, його  посвячують  в  дитячі  таємниці.

14. Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікації матеріалів у періодичних та інших освітянських виданнях з можливим редагуванням.

20.10.2015                                                       ________________

Створення умови для виховання свідомого громадянина, творчої особистості, спрямованої на саморозвиток.

 

  Завданням школи, визначеним на сучасному етапі розвитку освіти, є формування свідомості творчої особистості здатної адекватно діяти за будь – яких обставин, приймати самостійні рішення, дотримуватися власної лінії поведінки, поважати думки інших людей, реагувати на глобальні зміни у світі. Виховання учнів за програмою «Прагнемо до вершин добра» полягає в тому, що вона впливає на весь спектр почуттів і думок людини, є потужним чинником естетичного виховання, а отже, формування особистості. Учні вчаться шанувати своє життя загалом, розкривають свої потенційні можливості.

        Реалізовуючи завдання даної виховної програми можна виховати прекрасну молоду людину, яка була б здатна реалізувати себе в сучасному і майбутньому житті.

       Наша держава потребує діяльних, інтелектуально розвинених громадян. Лише творча, естетично багата особистість в змозі розв’язати складні завдання, які забезпечать не просто виживання, а прогрес нації, здатної посісти гідне місце в світовому співтоваристві.

      Головна мета кожної людини – максимально реалізувати свої здібності й вміння, іншими словами -  знайти себе та своє місце в житті. Цій проблемі приділяли багато уваги видатні психологи та педагоги минулого: Песталоцці, Я. А. Каменський, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Р. Декарт, А. Ващенко, Б. Грінченко, В. Сухомлинський, А. Макаренко.

Як писав  Б. П. Нікітін «Творчі здібності – продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами. Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якими інтерес, захоплення і пристрасть – головні рушійні сили». І я переконана, що вчитель – це творча особистість, людина, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї на комбінаціях старих понять, зосереджувати думки на одних моментах при ігноруванні інших, щоб звести розумовий процес до взаємозв’язку найпростіших його частин.

    Вважаю, що робота з формування творчої особистості не терпить епізодичності, безсистемності, тому  заздалегідь продумую, планую, методично обґрунтовую діяльність для вирішення даної проблеми.

        Я переконана, що виховання в учнів позитивних рис характеру не тільки прикрашають людину, але й застерігають її від різних шкідливих дій і звичок. Тому проблема   створення умов для виховання свідомого громадянина, активної особистості, спямованої на саморозвиток є особливо актуальною  в наш час.

        Виховна діяльність класного керівника складна і багатогранна. Класне керівництво, як правило, розпочинаю із вивчення класу й окремо кожного учня. У результаті створюються необхідні умови для правильної раціональної організації виховної роботи, для здійснення індивідуального підходу до учнів. З цією метою проводжу анкетування учнів на визначення їх здібностей, інтересів, поглядів на життя. Пропоную дати відповіді на такі  запитання:

1. Які якості твого характеру подобаються твоїм батькам?

2. За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

3. Як тебе заохочують  або можливо погрожують?

4. Які якості твого характеру не подобаються батькам?

5. Чим ти захоплюєшся, твоє улюблене заняття?

6. Які твої улюблені предмети?

7. Які риси характеру у собі ти прагнеш виховати?

       Одним із можливих шляхів розвитку творчих здібностей учнів, їх природної вигадливості та фантазії є використання  на виховних заходах різноманітних ігрових матеріалів:  кросвордів, вікторин, чайнвордів, ребусів, головоломок, конкурсів, інсценізацій,  тощо.

          Досить часто пропоную учням намалювати малюнки за тематикою виховних годин, а потім проводжу виставку кращих робіт. Виховний засіб виступає найчастіше як засіб спілкування з класом, як засіб узагальнення і поглиблення педагогічного впливу певної  серії одиничних виховних впливів, здійснюваних вчителем повсякденно. Виховний захід найбільш результативний, коли в його підготовці й проведенні задіяно якомога більше учнів. Звичайна виховна година стає пам’ятною, якщо ілюстрована простенькою сценкою, декламацією, інформацією для учнів. Наприклад у ході підготовки  до виховної години присвяченої Дню театру, учні із захоплення розігрували сцени вже відомої  дітям казки С.Я.Маршака «Дванадцять місяців». Це дійство допомогло учням осягнути значення театру, розвивало естетичні смаки та акторські здібності, примусило замислитися над цінністю позитивних  якостей людей і їх вчинків, а також спровокувало до обговорення дискусійних питань. Адже під час проведення дискусій учні намагаються знайти істину, осягнути правила життя, знайти своє місце у цьому неосяжному світі.

 Школа – це своєрідний і неповторний світ дитинства, світ гри, який всеохоплююче впливає на психіку школяра, розширює його пізнавальні можливості, викликає потребу вчитися, відчувати задоволення від колективної праці. Саме гра стала однією з провідних форм організації годин спілкування в п’ятому-шостому класі, в ній  послідовно веду учнів від простого до складного. Дитина прилучається до людських цінностей не у формі споглядання, а діяльно, активно. Завдання класного керівника – допомогти їй усвідомити основи цього світу. Спочатку  пропоную учням скласти усну розповідь, казку, вірш, проводимо дискусії над вирішенням проблемного питання. Складнішими для них є імпровізація, інсценування ( наприклад гуморески українських поетів, фрагменти казок

Такі елементи гри використовую на виховних годинах присвячених дружбі, дотриманню правил розпорядку дня, Дню захисника Вітчизни. У ході таких заходів учні самі стають учасниками дійства, на власному прикладі показують позитивні та негативні сторони вирішення тої чи іншої проблеми, роблять висновки щодо власних дій, реально оцінюють проблемну ситуацію.

       Одним з основних джерел знань є книга. Тому завжди приділяю багато уваги вихованню в дітей любові до книги, до читання, часто проводжу бесіди про улюблені книги учнів, їх героїв, обговорюючи їх вчинки. Питання виховання любові до книги є актуальним тому, що учні через широку наявність інших джерел інформації: кіно, відео, Інтернту, а особливо телебачення, яке є в кожного, зовсім втратили інтерес до читання книг, вважаючи, що вони й так багато всього знають, в чому, звичайно, глибоко помиляються. Адже по телебаченню більшість передач висвітлюють проблеми життя сьогодні, причому не завжди на належному для виховання рівні, а вся минула історія нашої країни для учнів залишається невідомою. Учні починаючи з 5 класу є активними читачами шкільної бібліотеки, кожного року проводиться виховний захід присвячений  Всеукраїнському дню бібліотек. Метою таких заходів є навчити учнів цінувати книгу і бережливо ставитися до неї, виховати шанобливе ставлення до професії шкільного бібліотекаря, розвивати високо – моральні якості вихованих та інтелігентних особистостей якості вихованих та інтелігентних особистостей.

      

 Формування творчої особистості засобами інтерактивного навчання вимагає великих психологічних зусиль. Та відрадно те, що робота над розв’язанням цієї проблеми дає результати. Зростає свідомість та  активність учнів під час навчального процесу, зацікавленість предметами, творами художньої літератури,  підвищуються морально-ціннісні запити, вимоги учнів до себе, збагачується їхня мова, культура спілкування, вміння вести дискусії тощо.

         Пріоритетним у вихованні підростаючого покоління вважаю патріотичне виховання учнів, тому велику увагу приділяю вихованню в них національної свідомості. Проведення бесід  з даної тематики, знайомство з історичним минулим та сьогоденням нашої Батьківщини, з подіями Великої Вітчизняної війни формують у школярів почуття гордості  та відповідальності за країну в якій ми живемо.

Тому я намагаюсь постійно наголошувати, що їм, сьогоднішнім школярам, належить будувати вільну незалежну державу і жити в ній. А тому від того, як вони працюватимуть у майбутньому, залежить і майбутнє України. Це примушує учнів міркувати над тим, що людині слід думати не тільки, як прожити самому особисто, але й відповідати за життя своєї держави. 

           Дуже сильний педагогічний вплив має така форма роботи, як допомога ветеранам, інвалідам. Крім чисто соціального змісту – реальної допомоги тим, хто її потребує, важливо те, що діти наочно стикаються із життєвими проблемами, в яких вони самостійно можуть виразити своє співчуття діями. Тому був проведений  виховний захід  "День пам'яті та надії" мета якого виховувати в учнів повагу до історичного минулого, патріотизм, мужність, сміливість, вчити брати приклад із людей, які захищали Батьківщину,   розвивати високоморальні та етичні норми поведінки.

                                                          


                                                                                                                                                                                                                                                                                    

          

Учням класу випала честь прийняти участь у  почесній варті біля Меморіалу Слави та Вічного вогню  9 травня. Провівши бесіду з учнями після святкування Дня Перемоги відчувалося захоплення школярів подвигом захисників Вітчизни, прослідковувався прилив  доброти, співчуття, людяності, ввічливості, милосердя до людей похилого віку, їхніх слабостей і страждань.

      

  

 Виховання учнів без участі батьків  на мою думки є мало ефективним. Тому

планується кожного року проводити заходи із залученням батьків. Дійсно родинне свято – подія в класі. Під час  підготовки і проведення цього заходу учні свідомо прагнуть проявити найкращі свої здібності і вміння, діти набувають навичок особистої культури і мовлення. З метою виховання в учнів шанобливого ставлення до батьків, бабусь і дідусів, членів родини, вчителів, до звичаїв і побуту українського народу, формування в учнів поняття ідеалу в житті, який відповідав би кращим зразкам української  народної педагогіки у класі був проведений захід «Добра родина – гарна Україна».

        Учні мого класу  жваві,  енергійні, завзяті, прагнуть дізнаватися багато нового і незвичайного і дуже полюбляють таку форму виховного заходу як екскурсія. Крім пізнавального, художньо-естетичного, суспільно-гуманістичного аспектів, вона відіграє ще функції просто колективного відпочинку, неформального спілкування, розвитку самоорганізації та колективізму.  Ну скажіть, який урок замінить похід у краєзнавчий музей, особливо після попередньо проведеного ознайомлення з метою на позакласній годині. Багато екскурсій проходить по історичних місцях  рідного краю і Києва, відвідуються пам’ятки історії та культури. Одне те, що учні під час екскурсії змінюють вид своєї повсякденної діяльності на інший, позитивно впливає на подальше їх навчання, згуртовує клас.

           Протягом багатьох століть у людства склалися свої принципи і закони життя, моральні цінності. Останні втілюють у собі найрізноманітніші прояви добра. До них, зокрема, належить добро, любов, дружба, справедливість, свобода, милосердя. Працюючи за програмою виховної роботи „Прагнемо до вершин добра" яка спрямована на те, щоб виховати вільну, творчу і повноцінну особистість, досягнено значних результатів. За минулий навчальний рік учні навчились більш осмислено ставитись до свого здоров»я і здоров»я своїх однолітків, у поведінці учнів прослідковується бажання вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, хореографією, рухливими іграми.

       

                  

  Гаслом учнів стали слова В.Сухомлинського «Роби так, як має бути, не для годиться, не тому, що хтось побачить твої добрі вчинки і похвалить тебе, а за велінням власної совісті».

                            Додатки

Пропоную сценарій літературно-музичного вечора «Вальс, вальс, вальс...». Він може стати основою для проведення у школі і новорічного свята, і випускного балу.

Лунає вальс Й. Штрауса «Казки Віденського лісу». На сцені у вальсі кружляють пари.

Партнер.

Вальс   устарел, —

Говорит кое-кто, смеясь.

Век усмотрел

В нем усталость и старость.

Робок, несмел,

Наплывает мой первый вальс...

Почему не могу

Я забыть этот вальс?

Партнерка.

Твист и чарльстон,

Вы заполнили шар земной.

Вальс оттеснен,

Без вины виноватый.

Но, затаен,

Он всегда и везде со мной.

И несет он меня.

И качает меня.

Как туманной волной. (...)

(Е. Евтушенко)

Ведучий. Вальс... Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо йому — старому і вічно юному вальсу.

Ведуча. Це дивовижний танець. Існує майже три століття, а його називають молодим. Такого випробу­вання часом не витримав жоден із танців.

Ведучий. Вальс пережив менует і контрданс, фокстрот і чарльстон, шейк і брейк-данс.

Ведуча. Є танці, народжені для того, щоб їх просто танцювали. Вони такими і залишилися. Інші ж переросли межі, запрограмовані їм при народженні, перестали   бути   побутовими,   звичайними   танцями   і проникли в усі жанри музики — від простої дитячої пісеньки до опери та симфонії. Вальсовий ритм швидко став однією з улюблених форм пісні й романсу, а разом із ними перейшов до опери. Його співали в супроводі гітари, акордеона, баяна, слухали у виконанні сим­фонічного оркестру, його залюбки виконував джазовий ансамбль.

Ведучий. Вальс виходить за межі суто музичного мистецтва. Він проникає в літературу. Його кружляю­чий ритм співзвучний з віршовим розміром дактилем, а сам вальс став символом юності, поетичних почуттів, світлих мрій.

Ведуча. Вальс пережив гоніння й переслідування, а потім — славу і всесвітнє визнання як «король танців». Звичайно, за своє довге життя вальс не раз змінював характер, залежно від умов і часу. Він жив, збагачуючись тим, що йому давали різні народи на нові часи.

Ведучий. Щось у ньому є незвичайне, захоплюю­че, що підкоряє людей різних епох і різних національ­ностей, різного характеру і різного віку.

Ведуча. То в чому ж секрет вальсу?

Ведучий. Звернімося до його історії.

Ведуча. Народився вальс на межі трьох країн: Німеччини, Австрії на Чехії в XVII—XVIII столітті. Спочатку це був простий народний танець, який виконували 2—3 музиканти з народу у крислатих капелюхах та грубих дерев'яних черевиках. А селяни весело кружляли парами на святкових вечірках. Поступово рухи ставали більш плавними, зникали характерні для народних танців притупування та підскоки. Народжувався вальс... Неодмінна умова — тричастковий розмір. Характерна риса, а саме в ній чарівність і привабливість цього танцю, — безперервне і плавне кружляння пар. І сама назва танцю походить від німецького «вальцер» — кружляючий. Вальс увіб­рав кращі риси народних танців: запал чеського фуріанту, мелодійність французького вольту, плавність австрійського лендлеру.

Ведучий. Та народність і простота тривалий час заважали вальсові здобути популярність в аристокра­тичних колах. Його вважали мужицьким танцем. І навколо вальсу кипіли пристрасті.

Ведуча. Його забороняли кардинал Рішельє та Людовік XIII. У Франції в ті часи випускали навіть спеціальні листівки, де називали вальс безсоромним, аморальним танцем. У Росії Павло І видав поліцейсь­кий наказ, який забороняв «употребление пляски, вальсеном именуемой». В Німеччині заборонялось танцювати вальс на балах німецьких кайзерів. І навіть у   Відні,   знаменитому   саме   вальсами,   в   першому десятиріччі XIX століття дозволялося танцювати вальс на балах не більше 10 хвилин.

Ведучий. А пояснити це просто: аристократи, які звикли до вишуканих та манерних менуетів і гавотів з безкінечними поклонами та реверансами, вважали верхом непристойності танцювати вальс: адже кавале­ру потрібно було тримати даму за талію та невимушено кружляти. А це руйнувало уявлення про естетику салонного танцю, що складалася віками. Навіть полум'яний Вертер Й. Гете вважав вальс настільки інтимним, що не дозволив би танцювати його своїй майбутній дружині.

Ведуча. Та все ж закохується в Лотту він під час вальсу.

Звучить уривок з роману Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера»: «...Коли дійшло до вальсу, то всі закружляли, мов несамовиті. Ми розумно зробили, що зачекали, поки ця веремія трохи вщухне і невмілі пари вийдуть із кола. Тоді вступили до танцю ми, ще одна пара та Одран зі своєю панночкою і сміливо почали вальсувати. Зроду ще мені так легко не танцювалось! Я просто нетямився. Тримати в обіймах наймилішу істоту, кружляти з нею в танці, мов вихор, що розмітає все навколо і... Чесно кажучи, Вільгельме, я там заприсягнувся, що ніколи не дозволю коханій дівчині, своїй .нареченій, танцювати з кимось іншим, крім мене, хоч би й земля піді мною запалала. Ти мене розумієш!» (16 червня 1771 р.).

Ведуча. Мине зовсім небагато часу, і в 1791 році сучасник напише: «В Берліні мода на вальс і тільки на вальс». Тоді ж композитор Карл Марія Вебер створив блискучу фортепіанну п'єсу «Запрошення до танцю». Цей твір був першим концертним вальсом, що ствердив його як форму музичного мистецтва. А «звучить» цей вальс у романі О. Дюма «Дама з камеліями».

Звучить уривок з роману О. Дюма-сина «Дама з камелія­ми» (р. IX).

Ведучий. Нового звучання набуває вальс у композиторів-романтиків. Кружляючий, політний рух вальсу одразу привернув їхню увагу. Романтики надихають вальс поетичним образом. Це валь­си Ф. Шуберта — камерні, пройняті надзвичайною ліричністю та мрійливістю; вальси Ф. Шопена — надзвичайно глибокого змісту, справжні поеми із цілим світом почуттів. Під музику цих вальсів вже ніхто не танцював. Вони написані тільки для концертного виконання. І кожен з них — перлина в світовій музичній культурі, новий етап у розвитку вальсу.

Партнер.

Шопена вальс...

 Ну хто не грав його

1 хто не слухав?

                    На чиїх устах

Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетно-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчений цілунок?

(М. Рильський)

Послухайте один із 14 вальсів Ф. Шопена, найпопулярніший «Вальс» № 7. Фредерік присвятив його своїй юнацькій любові — Марії Водзянській, з якою його розлучила доля: Шопен змушений був назавжди залишити Польщу. В музиці відчуєте дивовижну поетичність, ніжність ліричного почуття, а також драматичну напруженість та сильне, мужнє звучання.

Звучить вальс Ф. Шопена до дієз мінор № 7.

Партнерка.

Еще звучит в моих ушах

Седьмого вальса легкий шаг,

Как вешний ветерок,

Как трепетанье птичьих крил,

Как мир, который я открыл

В сплетенье нотных строк.

Еще звучит тот вальс во мне,

Как облако в голубизне,

Как родничок в траве,

          Как сон, что вижу наяву,

          Как весть о том, что я живу

          С природою в родстве.

(Л. ОЗЕРОВ)

Ведуча. Приблизно в той же час, коли розквітнув геній Шопена, в Європі швидко поширювався вальс нового типу, народжений у Відні.

Тихо звучить фонограма із записом «Віденського вальсу» Й. Штрауса.

Столиця Австрії була в той час музичним центром Європи, а одним із захоплень віденців були танці.

На відміну від шопенівських вальсів, що виконували­ся лише на камерних вечорах фортепіанної музики, на відміну від вальсів Ф. Шуберта та К- Вебера, які танцювали в порівняно вузьких колах освіченої міської публіки, новий віденський вальс був звернений до найширших народних мас. Його танцювали скрізь — у бальних залах, ресторанах... А коли приміщення не вміщали всіх бажаючих, танці переносили прямо на вулиці, на майдани, в парки Відня.

В одному із віденських квартетів музикантів-самоучок грали син рукавичника Йозеф Франц Лайнер (на скрипці) та син шинкаря Йоганн Штраус (на альті). Саме вони і відкрили новий віденський вальс. Поступово їх квартет виріс в оркестр. Та невдовзі друзі посварилися і пішли різними шляхами. «Королем вальсів» судилося стати Йоганну Штраусу-сину. Яскравим сонячним промінням увірвалися його вальси в життя віденців. Розкішні та блискучі, вони кружляли людей в захоплюючому танці, п'янили голови і серця. За свідченням сучасників, композитор ніби гіпнотизу­вав ними публіку. Вся Європа божеволіла від штраусівських віденських вальсів. Вальс став «королем танців», а композитор Йоганн Штраус-син — «королем вальсів».

Звучить вальс «Казки Віденського лісу» Й. Штрауса.

Партнер.

Смеется вальс

Над всеми модами века...

И с нами вновь танцует

Старая Вена.

И Штраус где-то тут

Сидит, наверно,

И кружкой в такт стучит,

На нас не ворчит,

Не ворчит...

                    (Е. Евтушенко)

         Ведучий. Віденський вальс Й. Штрауса залишив глибокий слід в серцях сучасників та любителів музики наступних епох. У XX столітті французький композитор-імпресіоніст Моріс Равель писав у своїх щоденни­ках, що задумав «Вальс» як данину пам'яті великого Штрауса, як символ радісного життя, як апофеоз віденського вальсу. Однак цю музику створила людина, яка пізнала жахи Першої світової війни. Коли слухаєш, здається, що в країну безтурботного щастя втручається жахлива сила, яка несе за собою смерть.

Звучить фрагмент «Вальсу» М. Равеля.

Ведуча. Образ великого маестро, «короля вальсів» Й. Штрауса промайне в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита». На великому балу він буде диригувати оркестром, де тільки «світові знамени­тості».

Ведучий. А вальс пішов по всьому світу, захоплюючи нові й нові кола слухачів, вбираючи в себе національні риси народів світу.

Ведуча. Надзвичайно привабливий і дуже своєрідний тип вальсу було створено в Росії. Улюблені і в наш час старовинні російські пісні та романси написані здебільшого у вальсовій формі: «На заре ты ее не буди», «Однозвучно гремит колокольчик», «Свидание», «И нет в мире очей», «Не брани меня, родная», «Поцелуй же меня, моя душечка», «Нет, не тебя так пылко я люблю», «Темно-вишневая шаль», «Что это сердце сильно так бьется?» та багато інших. В російсь­ких романсах вальс набуває інтимного, ліричного звучання.

Звучить романс «Я помню вальса звук прелестный» на слова та музику М. Лістова.

Ведучий. Проте перший російський вальс був написаний не професійним композитором, а палким любителем музики — геніальним письменником і дра­матургом О, Грибоєдовим. Він створив два вальси. І обидва надзвичайно поетичні, сповнені ліричного почуття. Мелодія ллється вільно і невимушено, нагадуючи вальси Шопена.

Звучить вальс О. Грибоєдова мі-мінор.

Партнер.

…С тихим вальсом, знакомо печальним,

В темный парк ускользают мечты..

Липы дремлют в наряде венчальном,

И во мгле улыбаешься ты.

Этот вальс, этот зов, эти звуки, —

Возвращает и годы и дни.

Я целую дрожащие руки,

Мы — во сне, мы — в тени, мы — одни.

Вижу вызовы дерзкого взгляда,

Вижу алые губы, как кровь...

Ах, не надо, не надо, не надо,

Душу снова качает любовь.

(В. Брюсов)

Ведуча. Поетичним, лагідним увійшов вальс в українську народну пісню та романс. Задушевні, трепетні, інтимні теми знаходять своє вираження у мелодійному вальсовому кружлянні: «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Чорнії брови, карії очі», «Там, де Ятрань круто в'ється», «По садочку ходжу» та багато інших. У них відчуваються типові риси українського вальсу — співучість, мелодійність.

Звучить українська народна пісня «Місяць на небі».

Ведучий. Вальс дедалі більше виходить за межі суто музичного мистецтва, знаходить шлях в літерату­ру, театр, кінематограф. Він стає значущим, містким образом, навіть своєрідним символом, символом юності, любові, палких почуттів, символом весни.

...Однообразный и безумный,

Как вихорь жизни молодой,

Кружится вальса вихорь шумный;

Чета мелькает за четой...

(О. Пушкін)

Ведуча. Для багатьох письменників, поетів, драматургів вальс став саме тим високим зразком музики, котра є не просто зовнішнім тлом, а немовби психологічною атмосферою, в якій розгортаються ліричні, драматичні, інколи трагічні події. Згадайте, як знайомиться Наташа Ростова з Андрієм Волконським в романі Л. Толстого «Війна і мир».

Звучить вальс С. Прокоф'єва з опери «Війна і мир».

Партнерка. «...Он предложил ей тур вальса. То замирающее вьыражение лица Наташи, готовое на отчаяние и на восторг, вдруг осветилось счастливой, благодарной детской улыбкой. «Давно я ждала тебя», — как будто сказала эта испуганная и счастливая девочка своей просиявшей из-за готовых слез улыбкой, поднимая свою руку на плечо князя Андрея. Они были вторая пара, вошедшая в круг. Князь Андрей был одним из лучших танцоров своего времени. Наташа танцевала превосходно. Ножки ее в бальных атласных башмачках быстро, легко и независимо от нее делали свое дело, а лицо ее сияло восторгом счастия...» Ведучий. Під звуки вальсу розгортаються події на балу і в романі Л. Толстого «Анна Кареніна». Вальс є віддзеркаленням душевного неспокою Кіті.

Партнерка. «... Бал только начался, когда Кити с матерью входила на большую, уставленную цветами и лакеями в пудре и красных кафтанах, залитую светом лестницу,.. Из залы послишались осторожно-отчетливые звуки скрипок оркестра, начавшего первый вальс. Кити была в одном из своих счастливых дней... Не успела она войти в залу и дойти до тюлево-ленто-кружевно-цветной толпы дам, ожидавших приглашения танцевать, как уж ее пригласили на вальс, и пригласил лучший кавалер, главньїй кавалер по бальной иерархии, знаменитий дирижер балов, цере-монимейстер, женатый, красивый и статный мужчина Егорушка Корсунский... Увидел входившую Кити и подбежал к ней тою развязною иноходью и, поклонившись, даже не спрашивая, желает ли она, занес руку, чтобы обнять ее тонкую талию... Она положила, согнувши, левую руку на его плечо, и маленькие ножки в розовых башмаках быстро, легко и мерно задвигались в такт музыки по скользкому паркету...»

Партнер. «Вронский подошел к Кити... Кити смотрела, любуясь, на вальсировавшую Анну и слушала его. Она ждала, что он пригласит ее на вальс... Он покраснел и поспешно пригласил вальсировать, но только что он обнял ее тонкую талию и сделал первый шаг, как вдруг музыка остановилась. Кити посмотрела на его лицо, которое было на таком близком от нее расстоянии, и долго потом, через несколько лет, этот взгляд, которым она тогда взглянула на него и на который он не ответил ей, мучительным стыдом резал ее сердце».

Ведуча. Згадайте «Маскарад» М. Лермонтова. Драма, що приводить до загибелі героїні — Ніни Арбеніної, теж розігрується на тлі вальсу!

Звучить вальс А. Хачатуряна до драми М. Лермонтова «Маскарад».

Партнер.

Все блестит: цветы, кенкеты, И алмаз, и бирюза,

 Люстры, звезды, эполеты, Серьги, перетни и браслеты, Кудри, фразы и глаза.

В сфере радужного света Сквозь хаос, и огнь, и дым Мчится мрачная планета

С ясным спутником своим.

Партнерша.

Тщетно белый херувим

 Ищет силы иль заклятий Разломить кольцо объятий; Грудь томится, рвется речь, Мрут бесплотные усилья,

Над огнем открытых плеч Веют блондовые крылья, Брызжет локонов река,

В персях места нет дыханью, Воспаленная рука

 Крепко сжата адской дланью, А другою — горячо

 Ангел, в ужасе паденья, Держит демона круженья

 За железное плечо.

Ведучий. Французький письменник Г. Флобер дещо іронічно описує кружляння вальсу у романі «Пані Боварі».

Ведуча. А для української письменниці Ольги Кобилянської вальс стає засобом висвітлення душі героїні оповідання «Меланхолійний вальс» Софії Дорошенко, із життям якої порівнювала авторка своє життя.

Звучить запис вальсу Ф. Шопена № 2.

Партнерка. «Душа стала здібна розуміти музи­ку... Кімната наша стала мінитись. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, один по другім, звуки. Все звуки й звуки... Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою... Просто душа розривалася чоловікові в грудях при тих звуках, граціозних, заповідаючих найбільше щастя, а закінче­них смутком і несамовитим неспокоєм! Се нишпорення там, у низьких тонах, перекидання, бушування між звуками за чимсь... за щастям, може? І надарма! Уривала неожидано посередині гами смутним акордом, полишаючи в душі масу викликаних почувань мов на глум... Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи не заслуговував він більше на назву «Вальс меланхолійний», як тепер. Перша часть — повна веселості і грації, повна вихову до танцю, а друга... О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, товплення тонів, бій, — і знов збіг звуків удалину... відтак саме посередині рами смутний акорд... закінчення. Ганнуся плакала. І я плакала. Обі ми знали, що одно життя зломилося...»

Ведучий. Історія вальсу, певно, була б історією не тільки музики й танцю, а й історією розвитку суспільства, суспільних звичаїв та смаків, побуту.

Знайшла відбиття у вальсі і одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу — Велика Вітчизняна війна. І в наш час зворушують душу пісні-вальси «В землянці», «В лісі прифронтовім», «Випадковий вальс», що співали бійці під зітхання баяна, коли випадали хвилини затишшя. А в звуках цих вальсів (і у віршованому, і в музичному) — образ мирного життя, світлі надії на майбутнє, ніжний образ коханої дівчини, відгомін фронтових тривог.

Звучить пісня «У лісі прифронтовім» (муз. М. Блантера, сл. М. Ісаковського);

Берези білі з жовтих крон

 Останній ронять лист.

І грає вальс «Осінній сон»

 Армійський гармоніст.

 Серця мелодія пройма,

І журно на душі,

Бійці зітхають недарма,

Мої товариші...

(Переклад К. Дрока)

Ведуча. Ціла епоха в історії вальсу пов'язана з післявоєнними духовими оркестрами, які дарували нове життя старовинним вальсам «Берізка», «Осінній сон», «Амурські хвилі», «На сопках Маньчжурії».

Тихо звучить запис вальсу «Амурські хвилі».

П а р т н є р.

Лунное пенье трубы войсковой,

Честно прошедшей сквозь годы и войны...

Вальс незабитый

 «Амурские волны».

Звучить запис вальсу Ф. Шопена № 2.

Партнерка.

В старых Сокольниках, около ив,

Музыка льется свежо и просторно.

С детства тревожащий сердце мотив

 Просто и грустно выводят валторны.

Партнер.

Стала больнее и стала живей

Память далеких и близких походов,

Руку сжимает девчонке своей

Юный влюбленный солдат-первогодок.

Партнерка.

Нет, несмотря на его старину,

 Вальс этот может еще пригодиться...

В парке Сокольники прямо в волну

 Красное солнышко плавно садится.

(В. Костров)

Звучить запис вальсу «На сопках Маньчжурії»

 І. Шатрова.

Партнер.

Память тревожно забьется в груди.

 Все еще, все еще, все впереди...

 Кружатся, кружатся диски морей,

Кружатся, кружатся судьбы людей,

 Птицей летит капельмейстера жест.

Влажно звучит, как сквозь дымку, оркестр.

(В. Лазарев)

Ведучий. Так, вальс вийшов за межі танцю і музики, по-новому залунав у літературі, поезії. В розмірі дактиль пише В. Пастернак свої вірші «Вальс со слезой» та «Вальс с чертовщиной». Та, мабуть, найповніше втілюється художній образ у творах, де співзвучні й слово, і музика. Почуття палкого кохання висловлене у «Незабутньому вальсі» А. Кос-Анатольського на слова А. Пашко, звернення до найдо­рожчої в житті кожного людини — матері — в піснях-вальсах «Рідна мати моя» (музика П. Майбороди, слова А. Малишка), «Мамина вишня» (музи­ка А. Пашкевича, слова Д. Луценка).

Ведуча. Шкільний прощальний бал. З року в рік випускники, прощаючись зі школою, співають «Про­щальний вальс» І. Дунаєвського, або вальси Д. Каба-левського, М. Чембержі. У цей день випускники багатьох поколінь теплоту своїх сердець і вдячність звертали до вчителів.

         Звучить пісня «Вчителька» (муз. П. Майбороди, сл. А. Ма­лишка).

Ведучий. Вальс не старіє... Романтичне кружляння, душевна схвильованість його та при­страсність приваблюють молодь, сердечність, ліризм — зігрівають серця старших. І вальс підхоплюють покоління за поколінням, знову й знову...

Учасники вечора виконують пісню «Київський вальс» П. Майбороди

(сл. А. Малишка), запрошуючи всіх присутніх співати і кружляти у вальсі

Літературна вікторина «Ім’я Шевченка стукає в серцях»

Учитель. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 195 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

Учень. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учень. У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Учень. Збулись слова твої пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став!

Вперед, брати!Все далі й далі,

Як тихий надвечірній світ,

Нам сяє в радості й печалі

Ясний Шевченків «Заповіт».

Учитель. Нині, як і щороку, ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам'ять поета, але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови. Присвячуємо пам'яті Тараса Шевченка і літературну вікторину «У вінок Кобзареві», де учні 7-х класів позмагаються на кращого знавця життя і творчості поета.

Представлення команд

Звучить пісня «Думи мої, думи мої»

І конкурс «Розминка».

Командам по черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал.

1 команда

1. Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)

2. Коли був написаний «Заповіт»? (1845 р.)

З. Де навчався Т. Шевченко? (Петербурзька академія мистецтв)

4. Народився Тарас Шевченко у селі... (Моринці)

5. Як звати батька Тараса? (Григорій)

6. Скільки дітей було у родині Шевченків? (шестеро)

7. Коли вперше було видано «Кобзар»? (1840 р.)

8. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)

9. Серія картин, видана на кошти Тараса Шевченка. («Живописна Україна»)

10. Художник, який познайомив Т. Шевченка з Брюлловим. (Іван Сошенко)

11. Як звали Тарасових братів? (Йосип і Микита)

12. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)

13. Як називається гора, де похований Т. Шевченко? (Чернеча гора)

14. Де відбулася зустріч Шевченка та І. Сошенка? (у Літньому саду) 15.Яким твором починається «Кобзар»? («Причинна»)

2 команда

1. Хазяїном Т. Шевченка був пан... (Енгельгардт)

2. Хто був найстаршим із дітей Шевченків? (сестра Катерина)

З. Рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва. (1838 р.)

4. Жанр «Тополі», (балада)

5. Як звали Тарасового діда? (Іван)

6. Яким було дівоче прізвище матері Тараса? (Бойко)

7. Рік народження поета. (1814 р.)

8. 3а фахом Тарас Шевчнко був... (художник)

9. Як звали матір Тараса? (Катерина)

10. Батько Тараса був... (стельмахом, чумаком)

11. Як звали подругу дитячих літ Тараса? (Оксана)

12.Чий портрет був намальований, щоб викупити Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)

13. Продовжити: «Поховайте та вставайте...» (Кайдани порвіте...)

14. Прізвище майстра малярних справ, у якого вчився Шевченко. (Ширяєв)

15. Імена Тарасових сестер. (Катерина, Марія, Ярина)

II конкурс «Домашнє завдання»

Вдома команди готували кросворди, присвячені Тарасу Шевченку (6 слів).Вони обмінюються ними і розв'язують.

Інсценізація командами уривків з творів Т. Шевченка

III конкурс «Переплутанка»

Із складів скласти рядки поезій Т. Шевченка.

1 команда

І ми, жартуючи, погнали

 Чужі ягнята до води.

2 команда

По діброві вітер виє,

 Гуляє по полю.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя»

Виступи читців - декламаторів поезій Тараса Шевченка

IV конкурс «Ланцюжок»

Кожна команда отримує картки з датами, які треба розставити у хронологічній послідовності і пояснити.

1 команда

1814 р. (народився Т. Шевченко)

1838 р. (викуп з кріпацтва) 1845 р. (написав «Заповіт»)

1857 р. (повернувся із заслання)

1860р. (присвоєно звання академіка-гравера, друге видання «Кобзаря»)

1861р. (помер)

2 команда

1822 р. (віддали в науку до дяка)

1831 р. (приїзд до Петербурга)

1840 р. (перше видання «Кобзаря»)

1847 р. (арешт)

22 травня 1861 р. (перепоховання біля Канева)

Виступ читців-декламаторів поезій Тараса Шевченка

V конкурс капітанів команд

За одну хвилину написати якнайбільше назв творів Т. Шевченка.

VI  Підбиття підсумків. Слово журі. Нагородження переможців.

Учитель. Т. Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за «Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар

Анкета

для отримання загальних відомостей про дитину

1.    Прізвище, ім'я, по батькові.

2.    Чим займається дитина у вільний час?

3.    Які ігри найбільше подобаються Вашій дитині?

4.    Які види спортивних розваг найбільше любить?

5.    Як поводить себе в дитячому колективі (активна, пасивна, сором'язлива)?

6.    Які обов'язки має вдома?

7.    Які, на Ваш погляд, індивідуальні особливості дитини необхідно врахувати
на період входження в новий колектив?

Анкета

1.Чи сумлінна і слухняна дитина в сім'ї? Чи охоче вона виконує доручення
батьків?

•        Постійно виявляє нестаранність і неслухняність.

•        Часто неслухняна й нестаранна.

•        Не завжди старанна і слухняна.

•        Завади добре.

2. Якою є поведінка дитини вдома?

•        Постійно поводить себе погано, допускає грубощі, сперечається.

•        Часто поводить себе погано і на зауваження не реагує.

•        Не завжди. Дозволяє пестощі, але на зауваження не реагує.

•        Завжди добре.

3. Наскільки чуйно й турботливо ставиться дитина до батьків і близьких?

•        Постійно допускає грубощі, роздратовується через зауваження.

•        Часто виявляє грубість, черствість, егоїзм.

•        Не завжди чуйна й турботлива.

•        Чуйна, турботлива, добра.

Анкета

для виявлення самооцінки батьків з питань

формування особистості дитини

1. Як Ви вважаєте, чи правильно Ви виховуєте свою дитину?

2. Що Вам заважає правильно виховувати дитину?

3. Які якості особистості Вам вдається виховати в дитині?

4.  Які риси характеру Вам не подобаються у дитині?

5. Яку допомогу у вихованні Ви хотіли б отримати ?

Анкета для батьків

«Чи знаєте Ви один одного?»

1. Які якості Ви хочете виховати у дитині?

2. За що Ви хвалите, за що караєте дитину?

3. Як заохочуєте? Як караєте?

4. Які якості характеру Вам не подобаються?

5. Чим захоплюється Ваша дитина, її улюблене заняття?

Анкета для дітей

1. Які якості твого характеру подобаються твоїм батькам?

2. За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

3. Як тебе заохочують  або можливо погрожують?

4. Які якості твого характеру не подобаються батькам?

5. Чим ти захоплюєшся, твоє улюблене заняття?

Анкета

для виявлення інтересів батьків до проблем виховання

1. Які доповіді і повідомлення Ви хотіли б почути на батьківських зборах?

2. Які питання Ви хотіли б обговорити на батьківських зборах?

3. Чи маєте вдома свою бібліотеку?

4. Яку пресу передплачуєте?

5. На що треба було б звернути увагу вчителю в роботі з Вашою дитиною?

Анкета

для виявлення питань виховання дитини в сім'ї

1. Хто безпосередньо займається вихованням дитини в сім'ї?

2. Де найчастіше разом з дитиною проводите дозвілля: вдома, на прогулянці, кіно, туристичних походах, музеях?

3. Чи знаєте Ви друзів своєї дитини, їхніх батьків?

4. Чи приходять до Вас в гості друзі Вашої дитини?

5. Що ускладнює виховання Вашої дитини?

6. Яким методам виховання надаєте перевагу (Роз'яснення, умовляння, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти тощо)?

Тест «Чи добрі ви батьки?»

1. Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення на теин виховання ? Чи читаєте Ви книжки за такою тематикою?

2. Чи вважаєте провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у вихованні?

3. Чи є Ви з чоловіком (дружиною) однодумцями у вихованні дітей?

4. Чи приймаєте допомогу Вашої дитини в будь якій справі, навіть якщо справа

від цього не виграє?

5. Чи забороняєте Ви щось дитині й наказуєте її лише тоді, коли це цілком виправдано і необхідно?

6. Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим із усіх педагогічних принципів?

8. Чи вважаєте Ви, що середовище й оточення - це фактори, які суттєво впливають на виховання дитини?

9. Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливим фактором гармонійного розвитку дитини?

10. Як Ви вважаєте, що краще: просити про щось свою дитину чи наказати їй це зробити?

11.Якщо Вам доводиться казати дитині: "У мене немає вільного часу" або "Зачекай, доки я не закінчу роботу", чи стає Вам від цього неприємно?

За кожну позитивну відповідь поставте собі 2 бали, за відповідь "іноді" -1 бал, за негативну відповідь - 0.

Якщо Ви набрали:

менше 6 балів - справи Ваші кепські. Спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківського вміння виховувати;

від 7 до 14 балів - поняття про батьківські обов'язки у Вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, більше спілкуватися з ними; більше 15 балів - Ви справляєтеся зі своїми батьківськими обов'язками, але не тіште себе тим, що робите усе можливе - в цій області немає меж.

Тест для батьків

(Ствердну відповідь «оцініть» 2 балами. Якщо відповідь виражається словами «частково», «іноді» — 1 балом, словом «ні» - 0).

1. Чи вважаєте Ви, що у Вашій сім'ї є взаєморозуміння з дітьми?

2. Чи говорять з Вами діти про інтимні справи чи радяться в особистих справах?

3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5. Чи бувають вони у Вас вдома?

6. Чи беруть участь діти разом з Вами в господарських справах?

7. Чи перевіряєте Ви, як вони вчать уроки?

8. Чи є у Вас спільні з ними заняття й інтереси?

9. Чи беруть участь діти у підготовці до свят?

Література

1.     Закон України «Про виховання дітей та молоді»: Проект // Освіта України. – 2004. – 14 верес. (№72). – С. 4 – 6.

2.     Про національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні: Постанова Президії АПН України від 1 лип. 2004 р. Протокол № 1 – 7 / 6 – 98 // Освіта України. – 2004. – 3 груд. (№ 94). – С. 6.

3.     Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Шкіл. Б-ка. – 2003. - № 3. – С. 11 – 19. – Бібліогр.: 10 назв.

4.     Ващенко Г. Виховання любові до Батьківщини: / Націоналізм і інтернаціоналізм/. – Лондон: Вид. ККСУМ, 1954. – 40 с.

5.     Ігнатенко П.Р. та ін.. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч. Посібник / П.Р. Ігнатенко, В.П. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарєва та ін.. / Бібліогр.: с. 245 – 249. - /Міністерство освіти України, ІЗМН/.

6.     Кіндрат В.К. Щоб у серці жило чуття Батьківщини / В.К.Кіндрат // Почат. шк. – 1996. - №7. – С. 4 – 5.  

     7.  Класний керівник у сучасній школі: Метод, посібник / В.М.Оржеховська,

          О.Шилипенко, С.В.Кириленко та ін. - К.: ІЗМН, 1996. - С.97-98

     8. Психологія і педагогіка життєтворчості. Ред. рада:  В.М.Доній, Г.М.Несен,                         Л.В.Сохань та ін. - К.,1996. - С. 633-6